Як і у міфі про Орфея та Еврідіку, який відіграв свою роль у формуванні художньої форми традиційної західної опери, Лейла та Меджнун є героями першої опери культури Близького Сходу. Орфей і Меджнун стають уособленням краси та емоційної сили співу, музики та поезії. Слава та плач, радість і смуток, кохання, втрата і туга вплітаються в їх поезію, між пам’яттю і мрією.

Обидва поети тікають від людей, обоє переносять свої страждання і смуток у поезію, створюючи прекрасні пісні, і обох оточують тварини, які є їх єдиними товаришами. І хоча драма обох героїв має дещо інший хід – Еврідіку у Орфея забирає смерть, тоді як Меджнун втрачає Лейлу через наказ батька і одруження коханої з іншим чоловіком – в обох випадках смерть призводить як до остаточної розлуки, так і пізніше до остаточного об’єднання пари закоханих.

У грецькому міфі причиною розлуки закоханих є недотримання Орфеєм правил, встановлених богами. В арабсько-перській історії основна перешкода, яка стоїть на шляху кохання, – це патріархальний звичай і принцип організації суспільства.

З іншого боку, обидві історії розповідають про головні переживання, важливі для кожної людини: про кохання та втрату, про пристрасну тугу та глибокий смуток. Розповідають про смерть, але також і про пам’ять та ціну виживання.