Орфей і Меджнун – про виставу

На сцену виходить Оповідач і запрошує двох дівчат: Лейлу та Еврідіку. Вони, у свою чергу, кличуть своїх коханих: Орфея та Каїса (пізніше званого „Меджнуном” – божевільним). Ось так починається опера Орфей і Меджнун: на сцені розгортається історія про кохання, сповнене жертовності і водночас трагічне, яке веде героїв до краю життя, а також і до меж божевілля. Два міфи двох великих культур, універсальна історія, що відбувається в різних декораціях та спільнотах, природа, яка співпереживає героям і супроводжує їх страждання…

Тисячолітня історія Орфея та Еврідіки разом з іншими грецькими міфами творить основи європейської культури, стаючи також предметом незліченних подальших інтерпретацій та перетворень у різних галузях мистецтва – від образотворчого мистецтва до театру та опери. Подібну роль в ісламському світі відіграє історія про Меджнуна та Лейлу, вперше описана в кінці XII століття перським поетом Нізамі. Оперу Орфей і Меджнун було створено як частину міжнародного проекту із соціальним виміром, вона показує, скільки загальних елементів можна знайти в, здавалося б, далеких культурах, скільки об’єднує нас сьогодні – і як можна (і варто!) працювати над зміцненням цих відносин.

У виставах, що проходять у різних європейських містах бере участь відбірне гроно музикантів та солістів, у них виступають також хори, що складаються з талановитих любителів музики, і громадські колективи. Про інтегруючу природу Орфея і Меджнуна свідчить принаймні той факт, що у створенні звукового оформлення опери брало участь аж три митці: французько-палестинський композитор, музикант і співак Монейм Адуан (автор вокальних партій, які виконуються арабською мовою, та співавтор їх оркестровки), композитор, диригент та піаніст Говард Муді, який вільно працює в різних стилях – від джазу до класичної музики (його внеском у твір були частини опери для хору) і бельгійський композитор і музикант Дік ван дер Харст (відповідальний за частину „західної” музики, який також співпрацював з Монеймом Адуаном в оркестровці  „східних” фрагментів). Ідейним творцем та автором лібрето є австрійська письменниця і режисерка Мартіна Вінкель, а разом з нею за створення художнього бачення опери Орфей і Меджнун відповідає ізраїльсько-австрійський режисер, який спеціалізується на широкоформатних проектах партисипаторного характеру Айран Берг.

Композитори про музику:

Я скористався можливістю імпровізувати разом з Монеймом Адуаном, щоб краще зрозуміти мову арабської музики. Фортепіано та уд створюють абсолютно несподівану композицію – і це те, що потрібно! Ми грали в репетиційній залі Королівського театру Ла Монне протягом години, не розмовляючи, просто віддаючи простір музиці, переплітаючи наші музичні стилі та різні традиції. […] Пізніше я включив цю свободу у свої композиції для хору, сподіваючись, що різні культурні світи, звукові палітри та акордові системи можуть (також) знайти спільну мову.

Говард Муді

Коли ти один із трьох композиторів, то повинен спробувати знайти свій шлях, поважаючи музику інших. Разом ми хочемо досягти прекрасного і цілісного результату, який задовольнив би всіх. Так, це може бути важко – але це можливо! І іноді на нас навалюється щастя – адже ми знайшли правильне рішення. У мене таке враження, що глядачі не зможуть розрізнити, де закінчується арабська мелодія і починається західна… Слухач буде відчувати себе так, ніби стоїть перед картиною, намальованою багатьма руками.

Монейм Адуан

Розподіл завдань під час роботи був таким: Говард Муді написав партії хору, Монейм Адуан написав музику Лейли – „арабську” частину, а я уявив собі музику Орфея та Еврідіки: „західне” обрамлення твору. Я зайнявся також остаточним редагуванням, зокрема аранжуванням (включаючи доповнення та скорочення) і оркестровкою (яка полягала у визначенні кольору кожного фрагмента за допомогою інструментування). […] „Побудова мостів” між різними музичними стилями – це було моєю роботою.

Дік ван дер Харст